Ірина Волкова

Уранці 14 серпня 2023 року, коли Ірина готувала сніданок собі й чоловіку Миколі, вона й подумати не могла, що вже за кілька годин буде сидіти під дверима реанімації та переживати чи не найстрашніші миті свого життя.

Ми поснідали. Чоловік мені тоді сказав, що в нього, мабуть, спину защемило, бо таке відчуття, наче важко дихати. Ми з ним вважали себе загалом здоровими людьми, а коли щось болить, то це значить нерв у спині — і треба просто як слід розім’ятися.

Микола пішов на роботу. Він працював у відділку поліції неподалік від їхнього дому. Не дійшовши кілька метрів, раптом упав. Саме з цієї миті лік часу для збереження його життя пішов на хвилини.

Як мені сказали, в Колі зупинилося серце. Благо, що це сталося біля його управління. Його впізнали й почали рятувати: хто швидку викликати, хто намагався реанімувати. Швидка приїхала за 4 хвилини. Почали запускати серце.

Завдяки професійній роботі медиків та реанімобілю, обладнаному дефібрилятором та апаратом ШВЛ, серце Миколи знову забилося.

Шість хвилин у нього була клінічна смерть. Шість хвилин — це критичний час. Якби це було довше, вони б його не повернули. Але вони встигли. Коли його привезли у приймальне відділення, серце вже билося й він дихав.

Миколі діагностували інфаркт. У лікарні чоловіку зробили стентування та почали лікування. Але саме завдяки оперативним діям працівників швидкої допомоги Микола вижив і зараз одужує.

Я дякую UNITED24. Дякую лікарям, які врятували мого чоловіка, дали шанс жити далі, по-іншому подивитися на світ.

задонатити