До початку великої війни я дуже мало знала про Україну. Однак зараз співаю в українському хорі, допомогла заснувати клуб української кухні, вивчаю українську  культуру, історію та мову, а також допомагаю українським захисникам.

Особливо мене зворушує знайомство з деякими бійцями, які перебувають тут на лікуванні. Одного з них я пів року возила на фізіотерапію та на прийом до лікаря, і ми подружилися.

Від усієї душі бажаю Україні міцної підтримки, ще сильнішої та ефективнішої. І, звісно, перемоги та звільнення окупованих територій. Страждання людей — цивільних чи військових — не залишають мене байдужою, і я захоплююсь мужністю та стійкістю українців. Слава Україні!